Прес-центр

Виноробство України: підсумки та перспективи

Виноробство завжди було важливою галуззю агропромислового сектора України. За підсумками 2013 року стан галузі характеризується збільшенням урожайності майже на 30% (порівняно з 2010 роком) при скороченні площ виноградників. Таким чином, збільшилися й обсяги переробки винограду на виноматеріали: у 2013 р. вони склали 425,4 тис. тонн, що на 95,7 тис. тонн більше, ніж в 2012 р., а виробництво виноматеріалів за цей період зросло на 22,6%. Детальніше про підсумки 2013 року, проблеми та перспективи виноробної галузі України розповідає Аліна Леуська, спеціаліст департаменту інвестиційного банкінгу компанії Pro Capital Investment.

Найбільш поширеними сортами винограду в 2013 році для переробки були «Аліготе» і «Шардоне» – відповідно 13,6% і 12,0% у загальному обсязі переробленого винограду. Для порівняння, в 2012 р. найбільш поширеними були сорти «Аліготе» і «Каберне Совіньон» – відповідно 14,4% і 11,3%. Найбільша частка винограду перероблена підприємствами Одеської області – 44%, також високі показники демонструють підприємства АР Крим – 23%, Миколаївської та Херсонської областей – 17% і 10% відповідно.

З усього вироблених в 2013 р. 28 млн дал виноматеріалів 12,9 млн дал було направлено на випуск вина (93,7% обсягу попереднього року), проте істотно зросли обсяги сировини, закладеної на витримку, приріст яких склав більше 30% щодо 2012 р.

Якщо розглядати асортимент виноматеріалів, то в 2013 році перевага віддавалася шампанським та ігристим винам, а також коньячним виноматеріалам; питома вага зазначених позицій виросла на 3,9 п. п. і 9,4 п. п. відповідно і склала 48,5% від загального виробництва.

Аналізуючи статистичні показники, можна сказати, що стан галузі поліпшується за більшістю показників, однак залишаються істотні проблеми, які вимагають свого рішення.

Головними з факторів впливу Аліна Леуська називає відсутність підтримки з боку держави і низьку ефективність законодавчих ініціатив. Крім оплати податків, щороку необхідно купувати ліцензію на оптову торгівлю алкоголем вартістю більше 500000 гривень, що для більшості виноробів просто неможливо. Оптимізму також не надає підвищення ставок акцизу на вино. А скасування 1,5% збору призупинило розширення виноградних угідь, оскільки рентабельність більшості підприємств знизилася і винороби використовують лише власні кошти для вирощування порівняно молодих виноградників. А як відомо, виноград – культура багаторічна, але з досить тривалим терміном окупності.

Проведена земельна реформа також вплинула на розвиток виноградного справи в країні, оскільки при її проведенні достатня кількість виноградних плантацій були розділені на паї і на сьогодні не обробляються.

Таким чином, каже Аліна Леуська, відсутність підтримки на внутрішньому ринку призвела до того, що українське вино не може конкурувати з імпортними аналогами. За відсутності ввізних мит і дешевизни імпортного вина іноземні виробники мають практично відкритий доступ на наш ринок. До цього слід додати і той факт, що імпортне вино завжди вважалося більш якісним і таким, що переважає за всіма параметрами наші вина. І таким чином, за рахунок перелічених вище чинників імпортне вино користується більш високим попитом з боку українського споживача.

Але все-таки, вважає Аліна Леуская, перспектива в українського вина є. Адже потенціал вітчизняного виноробства досить великий. Історично склалося так, що Україна – аграрна країна, що має вигідне географічне розташування з помірним кліматом, сприятливим для розвитку виноробства і вирощування найрізноманітніших сортів винограду. Тому ефективним доповненням до цих чинників мають стати правильна і лояльна державна політика, спрямована на підтримку саме вітчизняного виробника.