Прес-центр

Ситуація на ринку зернових на початку 2014/15 маркетингового року для українських аграріїв склалася важка. Ще навесні деякі експортери стали грати на зниження закупівельних цін на зернові, прогнозуючи високий урожай останніх; погіршило становище аграріїв сезонне зниження зазначених цін у період збирання, яке цього року досить значне. У світі ціни на зернові в середині липня досягли мінімального за п’ять років значення, що зумовлено інформацією опублікованого звіту USDA, який традиційно визначає перспективи розвитку світових сільськогосподарських ринків. Згідно з цими даними, новий прогноз щодо врожаю зернових у світі значно вищий за очікувані показники. Таке становище на ринку не влаштовує українських аграріїв, адже навіть вкрай низьку рентабельність минулого року не вдасться досягти без державної підтримки. Крім того, можливою є відміна податкових пільг, які дозволяли аграріям вийти на прибутковість вирощування зернових. Про необхідність державної підтримки в частині регулювання цін на зернові українські сільськогосподарські виробники заявляли ще наприкінці травня, прогнозуючи можливі збитки. Наразі Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі – ДПЗКУ) закуповує зерно за ціною 2200–2450 грн за тонну, що поки прийнятно для ринку, хоча і нижче очікувань. Однак судячи з ситуації, що склалася на ринку, і з огляду на необхідність виконання контракту з Китаєм у планах ДПЗКУ – продовження скорочення вартості зернових. 

Цена пшеницы 3-го класса, долл. США / тонну (Украина, спрос)

Середня рентабельність виробництва зернових у 2013 році не перевищувала 2% без урахування податкових пільг. У 2014 році собівартість виробництва значно виросла. Так, піднялися в ціні паливно-мастильні матеріали, техніка, засоби захисту, добрива, збільшилися логістичні витрати. Сформована ситуація не дозволить більшості фермерів розраховувати на позитивну рентабельність.

Водночас держава не поспішає допомагати основним постачальникам експортної виручки. Навпаки, аграріїв, швидше за все, ще й позбавлять спецрежиму оподаткування. Урядом планується дозволити працювати на спеціальному режимі тільки підприємствам, у яких площа сільгоспугідь в оренді менше за 1 тис. га. Як підстава для таких дій вказується, що скасування сільськогосподарських пільг – одна з основних вимог МВФ. При цьому не враховується, що подібна ініціатива в кращому випадку зупинить розвиток українського рослинництва, оскільки податкові пільги були одним із факторів для масштабних (порівняно з іншими галузями) інвестицій в економіку України. Крім того, збитковими стануть більше половини підприємств аграрної галузі, а великим холдингам доведеться дробити свої компанії. Оскільки останні вельми успішно конкурували на світовому ринку зернових протягом декількох минулих років, події, які відбуваються, дають підставу вважати, що вимога МВФ стосовно аграрного сектору може бути спровокована світовим аграрним лобі. Такий висновок можна зробити, якщо проаналізувати рівень підтримки власного аграрного сектору іншими країнами. Прямі субсидії державної підтримки сільського господарства в країнах ЄС, а також у Росії становлять від 12% до 21%. При цьому в Україні єдиним механізмом, що дозволяє аграріям розвиватися, були податкові пільги, сумарний внесок яких значно нижче, ніж у більшості аграрних країн. Крім цього, у країнах ЄС створено спеціальні фонди, основна діяльність яких спрямована на регулювання цін на сільськогосподарську продукцію з метою гарантування додаткового прибутку аграріям. Також у багатьох країнах практикується непряма підтримка аграрного сектору. Наприклад, у Канаді та США ціни на паливно-мастильні матеріали для сільськогосподарських підприємств встановлюються на рівні 50–60% від середньоринкової ціни. У Канаді, крім того, діє закон, який передбачає нижню ціну на зернові на рівні не менше 90% від середньої ціни за п’ять останніх років.

Уряди багатьох країн активно сприяють розвитку своїх сільськогосподарських підприємств. Така підтримка потрібна й українським аграріям, оскільки подальше зниження рентабельності, скасування пільг і відсутність державної підтримки як мінімум зупинить їх розвиток. Таким чином, для гарантування розвитку сільського господарства України, зростання інвестицій в аграрний сектор та забезпечення продовольчої безпеки країни українському уряду як зустрічні дії на скасування податкових пільг необхідно розробити ефективну систему прямих і непрямих важелів, які будуть спрямовані на збільшення рентабельності діяльності аграріїв, – резюмував Сергій Парпуланський.