Прес-центр
- Экспертна думка
- Міжнародне інвестиційне роуд-шоу Invest In Ukraine
- Архів програми «Фінансові рішення»
- Події групи компаній
- Конференції PCG
- Фінансовий клуб
- Pro Capital Group розпочинає пошук інвестиційних проектів для залучення інвестування
- Антоніна Кутова, співзасновниця, керуюча партнерка Pro Capital Investment, увійшла до щорічного рейтингу «Топ 50 Найвпливовіших жінок у ФінТех»
- Компанія Pro Capital Investment стала співорганізатором Першого Бессарабського Інвестиційного Форуму
- Керуюча партнерка Pro Capital Investment, консультантка USAID AGRO, Антоніна Кутова - спікер майданчику «Допомога бізнесу в умовах війни: релокація та відновлення»
- Керуюча партнерка Pro Capital Investment Антоніна Кутова долучилась до проведення StartUp Boot Camp в рамках «Ideafest Student Business Idea Competition»
- Закінчення конкурсу бізнес-планів «Студентська бізнес ініціатива» 2019
- Інвестиційний дайджест
- Конференції PCG
Ресурси подорожчали з початку століття. Ігор Лизогуб, в. о. директора департаменту інвестиційного банкінгу інвестиційної компанії Pro Capital Investment
У кінці 2013 року фахівці дослідницького підрозділу McKinsey&Co підготували доповідь, в якій було виконано аналіз факторів, що впливають на ціни сировинних ресурсів. Ігор Лизогуб, в. о. директора департаменту інвестиційного банкінгу інвестиційної компанії Pro Capital Investment, пропонує Вам ознайомитися з результатами цього дослідження і оцінити їх вплив на українську економіку.
Почнемо розгляд з загального індексу сировинних ресурсів (Commodity Index McKinsey Global Institute). Цей показник охоплює ціни на три основні групи товарів: енергоносії; метали; продовольство.
Результати дослідження свідчать, що протягом ХХ століття вартість ресурсів у цілому скорочувалося, незважаючи на постійне зростання споживання. Це викликано стійко зростаючою пропозицією ресурсів за рахунок випереджального зростання продуктивності їх видобутку.
Ситуація кардинально змінилася на початку ХХІ століття, коли зростання пропозиції стало відставати від підвищення попиту, насамперед з боку Китаю. Бурхливе зростання економік, що розвиваються, викликало подвоєння вартості практично всіх ресурсів. Попит був зумовлений необхідністю швидкого інфраструктурного будівництва, підтримки активних урбанізаційних процесів у країнах, що розвиваються, збільшення кількості споживаних продуктів харчування.
На початку поточного десятиліття ціни на ресурси трохи знизилися, але говорити про зміну тренда занадто рано. Стійко утримується досить високий попит, при цьому ціни ростуть значно швидше за світовий ВВП.
Ситуацію в українській економіці проаналізуємо в аспекті ресурсів, від яких ми найбільш залежні. Почнемо з нашої основної статті імпорту – енергоресурсів (нафта, газ).
До 1970-х рр. ситуація на цьому ринку була досить стабільною: попит вирівнювався пропозицією. Потім стався «нафтовий шок», коли під впливом політики ОПЕК ціни зросли в кілька разів. Проте цей вплив було короткостроковим: розвідка нових родовищ і зниження споживання нафти розвиненими країнами швидко опустили ціну.
Починаючи з 2000-х, енергоносії подорожчали на 260% (приріст на 10% щорічно). Зростання цін було спровоковано активізацією попиту в країнах, що розвиваються (насамперед – у КНР), і скороченням вільних виробничих потужностей з нафтовидобутку в країнах ОПЕК, що особливо проявилося за період 2002–2009 рр.
Одним із найважливіших факторів, що вплинули на подорожчання нафти, стало збільшення вартості її видобутку. Витрати на введення в дію нових родовищ за період з 2000 по 2010 рік подвоїлися. Як результат – ціна нафти в 2008 році досягла $ 140 за барель.
Найменше за розглянутий період підвищилися ціни на газ, а в США, починаючи з 2008 року, вони навіть значно скоротилися через перехід до промислового видобутку сланцевого газу. Ціна на газ значно піднялася тільки в Японії як наслідок серйозної аварії на АЕС «Фукусіма» в 2011 році та подальшого закриття для перевірки більшості атомних електростанцій, дозволу на перезапуск реакторів яких не дають місцеві влади країни.
Попит на енергоносії в світі буде і далі рости за рахунок активного розвитку економіки Китаю (при прогнозі щорічного приросту ВВП на 6,8%), який забезпечує 40% нового світового споживання. Дослідження показують, що попит на енергоресурси зростає, поки доходи не сягають $ 15–20 тис. на одну особу населення. Потім економіка змінюється в бік розвитку сектора послуг, який є менш ресурсозалежним.
Таким чином, причини стабільно високих цін на енергоносії в майбутньому:
- зростання витрат на їх видобуток у світі;
- зростання попиту за рахунок активізації споживання країн, що розвиваються, перш за все – за рахунок Індії та Китаю.
Ігор Лизогуб вважає, що ситуацію може змінити тільки повсюдне впровадження видобутку сланцевого газу, але поки ці ініціативи викликають значний опір екологів.
У результаті проведеного аналізу ми бачимо, що Україні не варто чекати здешевлення енергоносіїв. Далі розглянемо, що буде відбуватися з основними експортними статтями України, до яких належать метали та продовольство.
Метали
Світові ціни на метали протягом ХХ століття в цілому повторювали тенденції цін на енергоносії, проте з менш інтенсивними темпами зниження показників. Вартість падала за рахунок впровадження сучасних технологій і відкриття нових родовищ. Однак, починаючи з 2000 року, тенденція змінилася, вартість металів зросла на 176% (8% щорічно). Основним драйвером зростання знову виступає споживання Китаю, який за останнє десятиліття використовував більше сталі, ніж за 60 попередніх років.
У майбутньому витрати на видобуток будуть тільки збільшуватися: нові родовища вкрай рідкісні та їх складно розробляти, а їх якість нижче ніж тих, що вже експлуатуються. При цьому нові родовища як правило, розміщені в країнах, політичні ризики в яких дуже високі, що додатково підвищує витрати, а проекти стають настільки фінансово ємними, що їх реалізацією можуть займатися тільки дуже великі компанії.
Попит же залишатиметься високим за рахунок країн, що розвиваються найбільш швидко, серед яких мільярдні Індія та Китай, де процеси урбанізації йдуть випереджальними темпами. Фактори, які сприятимуть збереженню високих цін на метал, ті самі, що і для енергоносіїв:
- подорожчання видобутку сировини;
- високий попит на ринках, що розвиваються.
Варто зазначити, що основний дохід від продажу металів отримуватимуть компанії – власники сировини. Виплавка – менш прибутковий бізнес, оскільки вже зараз у світі спостерігається надлишок плавильних потужностей.
В Україні існує значний потенціал для розвитку видобутку металів, що активно реалізується компаніями Феррекспо і Метінвест.
Сельское хозяйство
У ХХ столітті ціни на продовольство також падали. У реальному вираженні це скорочення становило 0,7% на рік на тлі щорічного зростання попиту в останні чотири десятиліття на 2,2%.
Особливу увагу варто звернути на врожайність. З 1960 року протягом двох десятиліть вона підвищувалася щорічно в середньому на 3%, проте потім почалося гальмування і в 1990-х показник приросту становив близько 1% на рік. Таке уповільнення приростів врожайності викликано започаткованим скороченням площі орних земель (що актуально в першу чергу для Китаю) і погіршенням їхнього стану, зокрема через еродування, а також обмеженнями на використання ГМО в розвинених країнах.
Другим істотним чинником майбутнього зростання цін є підвищення попиту на продукти сільського господарства, яке забезпечать країни азіатсько-африканського регіону. Зазначене підвищення попиту зумовлене бурхливим зростанням загальної кількості населення в цьому регіоні та необхідністю збільшення калорійності споживання на одиницю населення. Зміняться і споживчі переваги, оскільки при зростанні доходів, як правило, збільшується споживання мясних продуктів.
Україна має значний потенціал зростання врожайності за рахунок більш низької бази порівняння і вдалого географічного розташування. Ціни на продовольство в світі залишаться високими, що сприятливо вплине на цю галузь національної економіки.
На думку Ігоря Лизогуба, збережеться певний статус-кво: Україна матиме дорогі імпортні енергоресурси (якщо не зможе розвинути власний видобуток сланцевого газу) і високі ціни на експортні продукти сільського господарства і метали (варто зазначити, що основні доходи надходять від видобутку ресурсів, а не від їх переробки).